Пам’яті Ольги Сергіїв
Тамара Скрипка
(1914–2001)
Завжди печально і тужно писати про відхід в інший світ знайомих, друзів, близьких. Мені особливо тяжко усвідомити кончину тих, які лишали помітний слід у моєму житті, людей, близьких мені світоглядно. Про смерть Ольги Юр’ївни Сергіїв (з дому Борисової) невимовно смутно писати ще й тому, що вона була останньою живою ниточкою, яка поєднувала нашу епоху з епохою Лесі Українки, яка народилася і жила в тому ж родинному оточенні, в тій же атмосфері і серед тих же речей, що й поетеса. І раптом ця ниточка урвалася… З відходом Ольги Юр’ївни – останньої з роду Косачів – наче зачинилася брама того далекого часу, тої доби кінця XIX – поч. XX ст., в якій вона й не жила, але яка пройняла її своїм духовним дотиком. Дух тої епохи відчувався у багатьох рисах і рисочках її поведінки, її світогляду. І не лише часу, а, по-перш усього, дух і атмосфера славетного роду Драгоманових-Косачів.
Ольга Сергіїв народилася 23 липня 1914 р. у м. Києві, її мама – Ізидора П. Косач-Борисова була рідною сестрою Лесі Українки. Через тиждень батька новонародженої Юрія Борисова покликали до війська і відправили на фронт. До 1918 р. Олеся (так називали в родині О. Ю.) на літо приїздила з мамою до бабуні – відомої громадської діячки і письменниці Олени Пчілки – в „Зелений Гай” на Полтавщині, а зимувала у тітки Ольги Косач-Кривинюк у Катеринославі. У серпні 1918 р. повернувся з німецького полону батько і забрав родину до Могилева Подільського. На цьому клаптику землі найдовше тримався український дух після поразки УНР. Через те сюди з’їхалася згодом уся родина Косачів. У 1924 р. і тут стало так само нестерпно, як і всюди під совєтською владою, і родина переїхала до Києва. Та лихо знайшло їх і там. У 1929 р заарештували чоловіка тітки Михайла Кривинюка. У тому ж році серед серпневої ночі прийшли й за бабунею Ол. Пчілкою, але прикуту хворобою до ліжка не змогли транспортувати до в’язниці. У 1930 р. вперше заарештували батька Олесі й заслали на 3 роки у Вологодську обл. Саме тоді Олеся була студенткою Художньо-індустріяльної школи. У 1938 р. ув’язнили маму І. Косач-Борисову і засудили на вісім років заслання. Під час перебування мами в Онєглагу, вдруге заарештували батька, який загинув у таборі. Маму ж врятувало ім’я відомої сестри-поетеси Лесі Українки. У такій гнітючій, безвихідній атмосфері репресій, переслідувань, залякувань пройшла молодість Олесі.
У 1944 р. О. Сергіїв розділила долю з багатьма іншими репресованими та їх родинами – залишила Україну. Через табори ДіПі у 1949 р. емігрувала до США, де оселилася у м. Піскатавей, Н. Дж.
Після смерти мами у 1980 р. О. Сергіїв підтримувала тісний зв’язок з музеями Лесі Українки і науковцями в Україні. У 1991 р. вона передала в Україну неоціненний архів своєї родини. Передача особистих речей Лесі Українки та її родини стала великою історичною та культурною подією. Україна завжди з вдячністю пам’ятатиме цей безцінний дар Ольги Юр’ївни Сергіїв.
У 1994 р. вона переїхала в Скотсдайл, Ар., де у день свого 87-ліття завершила земний шлях.
2001 р.