Грані таланту

Тамара Скрипка

Ім’я Юрія Косача донедавна було відоме в Україні зазвичай лише в контексті його біографії та літературно-публіцистичної діяльності. Образотворчий доробок, експонований в Музеї Лесі Українки ВНУ на виставці “Олена Пчілка і Юрій Косач: перегук поколінь” (грудень 2009), висвітлює ще одну грань його таланту.

Акварелі й малюнки Ю. Косача зберігалися у його далекої родички по гілці мглинського косачівського родоводу Валентини Болдирєвої. У 1987 році вона була гостею “Плеяди”, яка 25 лютого щорічно відбувалася в Київському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, де ми й познайомилися. Відтак пощастило домовитися з нею про придбання частини косачівських речей для нашого музею. Світлої пам’яті Оксана Марковська, тодішня його завідувач, у вересні 1988 року за сприяння голови Волинського фонду культури Миколи Онуфрійчука, який безвідмовно погоджувався оплачувати віднайдені нами раритети у плані реалізації фондівської програми “Леся Українка і Волинь”, придбала малюнки й акварелі Юрія Косача разом з іншими цінними речами.

У вересні 1988 р. відкрилася перша мистецька виставка Юрія Косача у Музеї Лесі Українки (куратор О. Марковська), на якій експонувались усі малюнки. Нині Тетяна Данилюк-Терещук, куратор виставки “Олена Пчілка і Юрій Косач: перегук поколінь”, представила лише чотири праці з придбаних двадцяти чотирьох і одну з фондів Музею Лесі Українки у селі Колодяжному. Та навіть кілька робіт дають уявлення про обдарованість автора і його стилеві уподобання. Постімпресіоністична манера письма підпорядковує творчу увагу художника повному розкриттю задуму, навіяному враженнями від сучасної архітектури великих американських міст, індустріальних околиць Нью-Йорка та образків рідної української природи. Вертикальні лінії хмарочосів надають урбаністичним композиціям динамізму, напруги, вносять неспокійну сучасну ноту. В українських краєвидах Юрій Косач виразно підкреслює ліричне начало з відчутним колористичним сумом. В його урбаністичних пейзажах переважає змістове значення: тема відкривається не однозначно, а позначена допитливим і небайдужим ставленням до зображуваного середовища. Зокрема, пейзаж – улюблений жанр Ю. Косача – не є філософією конкретного місця, а неповторною гармонією форм і оригінальною комбінацією графічних технік (пастель, вугілля, фломастер).

Стилю митця притаманна романтична нота, поетична логіка і динамічний ритм площин. Темперамент ліній, мазків, культура і символічність кольору, за допомогою яких він шукає ключ до втілення своїх думок, – основна риса представленого доробку.

Ніхто не знає, скільки потрібно створити художнику, щоб відкрити свій світ. Та все ж навіть двадцять чотири малюнки, не маючи конкретних назв, створюють відчуття свята прекрасного, свідчать про багатогранний талант наймолодшого паростка знаменитого роду Драгоманових-Косачів.

Надруковано у збірнику статей і матеріалів «Леся Українка: доля, культура, епоха». Випуск І, Луцьк, 2010, с. 175 – 176.